Олюденіз: що подивитися?

Олюденіз: що подивитися:

• Пляж Блакитна лагуна
• Лікійська стежка
• гора Бабадаг і спробувати параглайдинг
• місто Фетхіє
• Долина Метеликів (село Фаралія, пляж Kelebekler Vadisi)
• пляж Капуташ
• давні міста Демре, Мира, Кекова
• Памуккале

Олюденіз - це найгарніше селище Туреччини з тих, що ми відвідали. Усі їздять у регіон Кемер і Анталія через те, що там краще розвинена інфраструктура, а ціни в готелях нижчі. Але якщо ви хочете красиву природу, то вам до регіону Мармарис і Фетхіє треба їхати. А якщо бути точнішим, то в селища Турунч, Ічмелер та Олюденіз відповідно. У великих містах релаксової природи немає, а ось у перелічених селищах її вдосталь!

Поради щодо Олюденіза

На карті нижче виділено особливості регіону в межах пішої доступності або вказано напрямки для добирання:

А - автобусна станція і початок центральної вулиці, через яку йде сполучення з міжміськими напрямками, зокрема з Фетхіє. Автобусне сполучення розвинене досить добре. З Олюденіза до Фетхіє ходить маршрутка кожні 15 хвилин точно (близько 10 лір з людини, 20 хвилин їзди). У Фетхіє можна доїхати до автовокзалу, звідти вже куди завгодно, на кшталт Мармариса тощо. Щоправда, ми з'їздили до Мармариса (близько 40 лір з людини), і нам не сподобалося - 3 години дороги в один бік! І до Мармариса автобус приходить теж на автовокзал, потрібна пересадка на долмуш далі, чи то до набережної (пам'ятник Ататюрку), чи ще далі, на кшталт Ічмелера / Турунча. Маршруткою Олюденіз - Фетхіє зручно скористатися, щоб доїхати до повороту на готель Гарсія. Звідти пішки до початку Лікійської стежки. Також від пляжу тим самим долмушем можна доїхати до підйомника на гору Бабадаг (ціна фунікулера 10 доларів з людини в обидва боки). Автовокзал у Туреччині називається Отогар, а зупинка - Дурак.

Блакитна лагуна - це ніби пляж із «блакитним прапором», а насправді чистої води піар і мілководдя! Якщо йти до пляжу дорогою, то в'їзд і навіть пішохідний вхід платні. А ось якщо пішки пройти просто пляжем, то ... вхід безкоштовний) Зрештою цей лайфхак знають лише місцеві відпочивальники, усі, хто приїжджає з інших міст, - платять за вхід! Насправді пляжі Бельчекіз і Кумбурну набагато кращі за пляж Блакитної лагуни. Вода має небесний колір саме на пляжах Бельчекіз і Кумбурну! Усі пляжі в пішій доступності. Набережна Олюденіза розрахована на прогулянку близько 40 хвилин від краю до краю.

Долина Метеликів - ще одна «заманка» для туристів. Дістатися до неї можна на човні або на долмуші, все від тієї самої точки А. Маршрутка (на село Фаралія) ходить раз на годину! Їхати близько 30 хвилин (це не кінцева зупинка). До речі, їхати сюди можна й не з точки А, також можна сісти в долмуш на початку стежки на Лікійський шлях (у кінці пляжу Бельчекіз, потрібно трохи піднятися нагору сходинками до автомобільної дороги). Здається, долмуш ходить рідко, але лайфхак такий - зупинка «долина метеликів», тут виходимо, робимо фото і десь за 20 хвилин (цього вистачає на фото) ця сама маршрутка повертається, і ми їдемо назад) Робити більше там нічого, а якщо затримаєтеся, то чекати маршрутку ще годину! На долмуші ви зможете побачити долину лише зверху. Вниз багато хто пише, що спуститися дуже складно, та й нащо... Якщо на човні, то можна буде відпочити на пляжі, але потрібно буде заплатити за вхід. Пляж анітрохи не кращий за звичайний пляж Олюденіза!

Пам'ятки, доступні з Олюденіза - це Памуккале та давні міста Демре, Мира, Кекова. Обидві поїздки займають цілий день, і краще їхати саме екскурсією. Памуккале потрібно відвідати обов'язково! Демре, Мира, Кекова - гарно, але мало краєвидів і красот, у результаті втомлює...

Пляж Капуташ - черговий маркетинговий хід турків для туристів-хом'ячків) Туди їхати далеко. Якщо орендуєте машину, то, звісно, можна скататися, краєвиди є) Під час екскурсії на Демре, Мира, Кекова вас теж провезуть поруч і покажуть. А ось добиратися долмушами і навіть таксі не варто!

У кінці пляжу Бельчекіз є дві сходи: одні вгору до автомобільної дороги - їх від води не дуже видно, і другі, добре видні з води, - бетонні сходинки. Якщо другими трохи піднятися, відкривається розкішний вигляд на Олюденіз. Якщо піднятися першими, то потрапляємо на зупинку в бік Фаралії та до початку «козячої стежки», яка виведе до Лікійської стежки.

Нижче на фото наведено колір води в Олюденізі та Фетхіє. Фото зроблено в один час) У Фетхіє є довга прогулянкова набережна. Найпопулярніша частина саме біля відстійника човнів, там зосереджені кафе. Але там дуже вітряно, і так, схоже, завжди, бо всі кафе захищені з боку води прозорими тентами... Вони не від сонця, а саме від вітру)

Нижче на карті вказано місця зупинок місцевих долмушів (Олюденіз - Фетхіє) та міжміських автобусів (автовокзал). Стрілочками вказано основну прогулянкову частину набережної Фетхіє. Якщо йти далі праворуч від цієї ділянки, то нічого нового й цікавого не буде. У районі причалу є навіть якісь історичні руїни фортець для любителів історії.

Гора Бабадаг - колиска параглайдингу

У перекладі Бабадаг означає Батько-гора. Параглайдинг - це турецький парапланеризм) Саме заради цього сюди їдуть люди з усього світу! Політ над бухтою Олюденіза, що може бути кращим?! Параглайдинг вважається ризикованим заняттям, але не більше ніж стрибнути з парашутом) Для параглайдингу не потрібна жодна підготовка, адже політ проходить у тандемі з інструктором. Усі інструктори - місцеві турки. Ціна на вулицях міста - 80 доларів, у готелі в гідів це коштує 100 доларів. Це без урахування фото! Робити фото самим вам заборонять! Вас фотографуватиме ваш тандемний пілот упродовж усього польоту. Але потім він попросить за це грошики... Так ось, від гіда ці фото коштують 40 доларів, а хлопці з вулиці просять 20 доларів! Ось і вирішуйте, де брати політ... Вас забирають біля пляжу й везуть на Бабадаг близько 40 хвилин. Звідти проходить старт. Приземлення відбувається на самому пляжі. На Бабадаг можна також потрапити фунікулером. Підйомник розташований так, що до нього потрібно під'їхати долмушем, що йде до Фетхіє, від пляжу (зупинка А на карті). Їхати близько 5 хвилин. Також на Бабадаг можна потрапити пішки, прямуючи Лікійською стежкою (це точно не близький і не швидкий шлях). Якщо ви любите хайкінг, то йдіть пішки, звісно, краєвиди будуть. Якщо ставити за мету саме краєвиди, то краще або параглайдинг, або пішки від готелю Гарсія дійти до початку Лікійської стежки й пройти ще 2-3 км. Цього цілком достатньо, щоб побачити найкращі краєвиди Олюденіза й зробити панорамні фото!

Параглайдинг можна радити від малого до великого! Страшні лише перші секунди, коли вам кажуть бігти в прірву) Але це зовсім секунди! Більше жодного дискомфорту не буде, окрім сильного вітру близько 30 хвилин) Одягатися потрібно тепло! Не зважайте, що внизу смажитиме сонце, на горі вже буде свіжо, а в польоті буде дуже холодно! Нижче, на фото, є майданчик, яким потрібно буде пробігти пару метрів, щоб розкрився парашут.

Давні міста Демре, Мира, Кекова - екскурсія в давнину

Церква Миколая Чудотворця в Демре - занедбані давні розкопки з порожнім саркофагом

Найкраще їхати саме з регіону Фетхіє / Олюденіз, менша відстань, на відміну від Мармариса. Також сюди можна їхати з регіону Кемер. На карті нижче вказано розташування давнього міста Мира (сучасна назва Демре) та острова Кекова з його затонулими містами. За часом екскурсійна поїздка займає цілий день. Але фактично основний час буде в дорозі... Першою зупинкою для огляду пам'ятки буде церква Святого Миколая Чудотворця - архієпископа Мир Лікійських! Так, саме легендарного Миколая Угодника, він тут жив і служив людям вірою й правдою, творив свої дива! Віруючих людей чекають змішані емоції) Вас заведуть у магазин ікон!!! Розповідатимуть, які вони рукотворні й чудодійні... Виглядати все це буде як сувенірна крамниця( Далі сама церква - це розкопки, які явно занедбані й нікому не потрібні! Головне, тут поставили шлагбаум і беруть гроші за вхід (близько 40 лір). Усередині є саркофаг, де зберігалися мощі Миколая Чудотворця і звідки їх викрали. Люди раніше прикладалися хоча б до саркофага, але турки й його закрили склом) У Туреччині залишився невеликий відсоток мощей Миколая, але їх віддали до музею!!! Основний відсоток мощей було викрадено й перевезено до Італії (Барі та Венеція) недарма. В італійському місті Барі збудували цілий храм, і їх охороняють, при цьому дають віруючим прикладатися до мощей після служби. У Туреччині ж до останків померлих ставляться інакше, як і до ікон - для їхньої віри вони нічого не значать. Тому церква Миколая Чудотворця в Демре - це черговий турецький маркетинг для «хом'ячків». Духовності тут немає.

Лікійські скельні гробниці й амфітеатр - пам'ятка в Демре

Від церкви Миколая Угодника потрібно проїхати до 10 хвилин. Вхід теж платний. На фото нижче все вмістилося, більше дивитися нічого) Але попри це, сюди варто заїхати. Лікійські скельні гробниці й амфітеатр досить добре збереглися, і їх цікаво розглядати.

Затонулий острів Кекова і місто Сімена, що тоне, - краса природи й сила стихії - це варто побачити

На острів Кекова висадка заборонена. До нього можна підпливти на човні, у межах екскурсійної програми це і відбувається. З борту можна буде розгледіти залишки давніх поселень, зокрема й затонулий пірс. Давнє місто Сімена, що тоне, - це діюче місто, яке йде під воду. За словами гіда, вартість ночівлі там стартує від 200-300 доларів. За що, питається) Якщо туди оселитися, там навіть кроку ступити нікуди) На фото виглядає гарно, але заселятися туди зовсім не хочеться...

Лікійська стежка - завдовжки близько 450 км, але найживописніша ділянка саме над селищем Олюденіз

Хто любить походи, то Лікійська стежка для вас! Ми ж тут опишемо саме хайкінг на кілька годин з метою огляду на Олюденіз з оглядового майданчика. Початок усього Лікійського шляху розташований саме в Олюденізі, а точніше в селищі Овачик. З автомобільної дороги чудово видно вказівник на готель Гарсія (Garcia Resort & Spa - Ultra All Inclusive). Якщо слідувати за ним, то потрапляємо до наступного вказівника на Lician Way. Від цього вказівника ще близько 1,5-2 км буде ґрунтова дорога, повністю придатна для автомобілів. Через ці 1,5-2 км буде оглядовий майданчик, з якого відкривається найкращий вигляд на Олюденіз! Таким чином сюди навіть можна під'їхати, за відсутності бажання гуляти пішки) Від цього оглядового майданчика ліворуч буде вказівник на Babadag, вниз - на Олюденіз і назад - на Овачик. За бажання можна ще кілька км прогулятися в бік гори Бабадаг, але краєвиди будуть такі самі, лише висота змінюватиметься, точніше, ставатиме вищою)

Ось вказівник униз на Олюденіз - це весела стежка! Якщо чесно, нікому не порадимо нею йти!!! Ми нею саме піднімалися до Лікійської стежки від кінця пляжу Бельчекіз в Олюденізі. Дорогою зустріли людей, які пройшли половину і повернулися назад, бо дійшли до скельної ділянки, якій приділено багато уваги нижче у фото та відео) Уся ця козяча стежка проходить за «зеленими точками» - вказівниками на камінні. Увесь підйом одноманітний і досить стерпний, попри дрібні сипкі камінці, які просто ковзають під ногами... А ось скельна ділянка посеред шляху - це щось) Перелізти можна - перевірили, але сказати, що спокійно - ні))) Руки були спітнілі, добре, що ще ноги не тремтіли) Ділянка, звісно, більше розрахована на скелелазів, там навіть болт у камінь угвинчено, для страховки. Іншими словами, йти чи ні цією стежкою, вирішувати лише вам.