Албанія: що подивитися
Подорож Албанією на автомобілі - лазурна вода й гірські долини чекають на вас. Албанія - курортна це країна чи ні? Туроператори з України до Албанії не возять, чартерних рейсів мало. Приблизно така сама ситуація з Чорногорією та Хорватією. До Чорногорії хіба що чартерів більше. Тому було ухвалено рішення побачити Албанію під час подорожі Балканським півостровом на автомобілі.
В інтернеті багато відгуків про те, що, мовляв, в Албанії нічого робити без чіткого маршруту й узагалі дивитися майже нема на що. Особиста думка – таке судження невірне. Адже кожна країна унікальна. Коли їдеш з України за маршрутом Україна – Молдова – Румунія – Греція – Албанія – Чорногорія – Хорватія – Угорщина – Україна, то дуже добре видно: країни розділені лише кордоном, а змінюється все дуже контрастно. Але зараз мова піде саме про Албанію (серпень 2018).
Природа Албанії - поєднання невисоких гір, пагорбів і лазурної води
У природі гори можуть бути скелястими, і по них не погуляєш, або прохідними з мальовничими стежками. Моря - десь вони темні й каламутні, а десь лазурні й сяють на сонці. Чистота природи в будь-якій країні, звісно, залежить від менталітету її мешканців. Якщо казати загалом, то Албанія за природними пам'ятками, та й за всім іншим, до речі, теж, підходить для одноразового відвідування. Передбачається поїздка на автомобілі, бо в одному селищі / місті взагалі більше пари днів робити нічого. Красивих прогулянкових гір немає, особливих видів мало. Чистота моря змінюється ділянками. Ідеальна лазурність – Ксаміл, Луково, суцільний бруд – Дуррес.
Люди в Албанії (найцікавіше, що й туристи в тому числі) вирізняються контрастною вдачею – від усміхнених улесливих до різких емоційних.
Кількість людей у країні має неабияке значення. Не зовсім комфортно, коли на дорогах затори, а всі пляжі та пам'ятки заповнені людьми, як у неділю на базарі. Албанія в серпні – це й є той «Базар, та ще й перед святом». Людей і машин колосальна кількість. Пляжі забиті вщент. Паркування в «потрібних» місцях ускладнене. Варто також зазначити, що пляжний відпочинок в Албанії специфічний. Селитися доводиться віддалено від пляжів і щоразу їздити на них на авто. Біля води часто просто немає житлових масивів.
Курорти Албанії
Ксаміл – найкраще курортне селище Албанії з невеликими 2-поверховими котеджами
До пляжу з будь-якої точки пішки хвилин 10-15. Або ж усі їздять на авто. На пляжах досить брудно. Мова не про воду, до води претензій немає - чиста й прозора. Дуже смердять сміттєві баки, що стоять уздовж дороги прямо на самих пляжах.
У країні можна зустріти переважно машини з номерами Албанії та Італії. І тих, і інших дуже-дуже багато. Щоб подивитися околиці, потрібно буде проїхати через місто Саранду, на що піде щонайменше дві години саме через затори.
Порада щодо регіону Ксаміл - Саранда: пам'ятки Саранди вивчайте 1 день, оселившись у ній. Цікаво погуляти вечірнім променадом. У Ксамілі оселитися можна на кілька днів. Залежить від того, скільки днів ви хочете провести на пляжі. Загалом 2 днів достатньо на сам Ксаміл і стародавнє місто Бутрінт.
Бутрінт - розпіарене стародавнє місто / національний парк Албанії
Прогулянкової набережної в Ксамілі як такої немає, центральна вулиця йде вздовж автомобільної дороги. Усе подивитися вистачить пари годин прогулянкового кроку. За 10 хвилин їзди в бік Греції розташоване стародавнє місто / національний парк Бутрінт. Його краще відвідувати після 17:00, коли вже не спекотно. Він невеликий – година реального часу на його відвідини. Якщо розтягнути задоволення – 2 години. Відвідати його можна, гарні стародавні руїни, але нічого особливого не чекайте. Мапа Бутрінта, зрештою, більша за нього самого. А якщо врахувати, що вхід платний... У Греції є щось схоже - це руїни Аристотеля, але більші за розмірами й безкоштовні.
Саранда - променад Албанії, радше схожий на одеський Привоз в Україні
Пляжі самої Саранди не потребують вашої уваги. У центрі Саранди порт / митний кордон, пором - чистоти пляжів не чекайте. Хоча вони ще напрочуд чисті. Особливий інтерес становить прогулянкова набережна. Увечері, коли спадає спека, засвічуються вогники й усі виходять на променад. Але й тут своя специфіка - затишної й неквапливої прогулянки ви не отримаєте. Можна побачити «турецький базар», «вулик», «метро в годину пік» - називайте як хочете. Кількість людей, що прогулюються, така, що навіть неквапливий променад передбачає регулярне штовхання ліктями. Це варто побачити, але повторити не захочеться. На набережній особливих розваг немає ніяких, ні для дітей, ні для дорослих. Навколо продається лише морозиво. І безліч кафе, звісно.
Згідно з нашим маршрутом ми вивчили Ксаміл і Саранду, далі вирушили до міста Гірокастра. Це одне з кількох місць, які особливо вирізняються в Албанії.
Порада щодо регіону Гірокастра: пам'ятки можна вивчити за 1 день, але краще з ночівлею саме в старому місті. Оселитися можна навіть біля самої фортеці.
Місто Гірокастра відоме завдяки однойменному старому місту-фортеці
Вхід до фортеці платний (200 лек = 50 грн/особа). З фортеці відкривається гарний вид на гірську долину. Прогулянка фортецею займе близько 1-2 годин.
Потім можна спуститися на вулицю, де розташований «Старий базар». Не плутайте з однойменним готелем. Цей ринок дуже маленький, і купити по суті нічого, але вулички милі й затишні. Загалом, вся прогулянка Гірокастрою - це близько 3 годин часу.
Гірокастру можна подивитися й проїздом. Але дорога з Саранди серпантинами плюс прогулянка під сонцем територією фортеці – зрештою відчувається втома. Тому краще оселитися в старому місті й зустріти захід сонця на балконі, з видом на гори та смачною вечерею. Особливу увагу варто приділити місцевим дорогам у місті – їхній нахил і слизькість каміння можуть змусити спітніти немісцевих водіїв.
Природне джерело «Блакитне око» - краса, яку хочуть побачити тисячі людей
Зранку ж наш шлях лежав до селища Борш. Дорогою ще одна пам'ятка Албанії – природне джерело «Блакитне око». Емоції від відвідин змішані. В'їзд перед мостом до нього платний (200 лек = 50 грн/авто). В'їхали ми близько 11 ранку, заторів ще не було. Доїхали до місця, де почався затор, і пішли пішки - метрів 100. Назад виїжджали десь за 30-40 хвилин і їхали / стояли в заторі близько 40 хвилин! Саме джерело безперечно красиве – лазурна крижана вода б'є ключем із надр землі. Але кількість людей і машин «зводить нанівець» все задоволення від насолоди природою. Хочеться швидше забратися звідти. Варіант залишити машину біля входу й пройти 1 км пішки – не варіант: сонце смажить дуже сильно, і тіні немає. Їхати / стояти в заторі теж мало задоволення.
Порада щодо пам'ятки "Блакитне око": у літній сезон їхати спеціально до цієї пам'ятки не варто, хіба що ваш шлях пролягає через Гірокастру.
Порада щодо регіону Борш-Хімара-Дермі: для проживання та відпочинку краще підходить Дермі, ніж Борш. Хімара - щось середнє за затишком і красою.
Луково - Борш - Хімара - Дермі - основні курортні селища Албанії
Перед селищем Борш є селище Луково. Розташоване воно на вершині гір, а його пляж - за 20 хвилин їзди вниз серпантином, куди люди їздять щодня. Ми були проїздом, але пляж чудовий, без нарікань. Люди розподілилися рівномірно, місць для паркування, як завжди, мало, але вистачає. Вода ж чудова - найкраще місце, яке ми бачили в Албанії.
Борш – це вже населений пункт на березі моря з довгою пляжно-прогулянковою набережною. Все було б добре, але пляжі не обладнані, вода чиста, але не «світиться», як у Луковому. І місто якось затишку не дає. Загалом один день на відпочинок і прогулянку, і ми їдемо далі.
Ллогара - найкращі гірські краєвиди Албанії
Наступна привальна точка - місто Вльора, через селища Хімара, Дермі та гірський перевал Ллогара. В обидва селища заїжджали, і вони сподобалися більше за Борш. Дорогою потрапили під дощ, тому особливо яскравих фото немає. Ллогара як місце для ночівлі в лісі нічим не примітна. А от краєвиди й сама дорога дуже ефектні.
Вльора - велике, не надто курортне місто Албанії
Від перевалу до Вльори йдуть селища, нічим не примітні. Та й саме місто Вльора, як виявилося, не вражає красою. Набережна велика, проїхали її всю без зупинок. Було вітряно і не затишно. Набережна не пляжна й не прогулянкова, а портова. У нас був заброньований номер, але, по суті, можна було їхати одразу далі.
Порада щодо автомобільних доріг: пересувайтеся основними, по можливості більшими дорогами по всій країні. Особливо це стосується дороги на Берат. Біля самого міста дорога нагадує стару залатану ковдру.
Місто Берат – «місто тисячі вікон» - перлина Албанії
Ще одна пам'ятка Албанії, що заслуговує на вашу увагу. Цінним, звісно, знову ж таки є старе місто й фортеця, але тут це різні об'єкти, і розташовані вони по різні боки річки, з'єднані прогулянковим пішохідним мостом. Берат слід відвідати обов'язково з ночівлею, щоб усе подивитися і погуляти.
Порада щодо міста Берат: селитися на території самої фортеці. Час відвідин міста - щонайменше день з ночівлею.
Старе місто Берат – це фортеця, яка житлова донині. Ми оселилися в будинку / крамничці сувенірів у центрі фортеці. Майже всі будинки житлові й здаються. В'їзд до фортеці вельми специфічний. Починається він з нового міста, дорога-серпантин середньої якості веде до фортеці. Нагорі в'їзд прямо у фортецю, через вузькі центральні ворота! На вигляд здається, що там усе пішохідне й прогулянкове, люди неохоче відходять, побачивши машину. Але іншої дороги апріорі немає. Всередині фортеці дуже мило, затишно. Вулиці вузькі й красиві, вимощені бруківкою.
Фортеця розташована на горі. Вид відкривається на все місто Берат з різних боків. Увечері запалюються ліхтарі, і вулички стають казковими. До речі, ввечері до темряви (щоб вивчити дорогу назад) можна спуститися в місто й погуляти пішохідною прогулянковою вулицею в центрі нового міста. По суті, відпочинок у цьому місті вартий відвідин Албанії загалом!
Після Берата наш шлях лежав до Дурреса. Дуррес розташований поруч зі столицею Албанії – Тираною.
Дуррес - як у пісні співається "калюжі та бруд доріг"
До Дурреса ми потрапили в суботу серпня. Зрештою, чи то через це, чи то там завжди так, але кількість народу просто зашкалювала. Пляжі дрібні, брудні, переповнені. Заходити у воду по коліно, мабуть, метрів 30... Паркування ускладнене, треба наматувати хвилин 20 кіл, щоб припаркуватися в потрібному місці. Скрізь затори й нервові водії. Місто поділене портом на дві частини, з одного боку пляжі. З іншого – прогулянкова частина вздовж води і трохи пляжів. Але як це все виглядає!!! Після пари годин поїздки / прогулянки містом прийшло рішення поїхати не просто з міста, а з країни взагалі. Хоча в плани входило ще відвідання двох континентальних міст.
Так було ухвалено рішення їхати за маршрутом далі, але вже до Чорногорії. (далі буде)
Албанія на машині
Автомобільні дороги та культура водіїв Албанії - явно не "конек" країни
Звісно, якість доріг має першочергове значення, але під нею розуміється не лише те, чи немає ям на дорогах. До зручного пересування країною належать наявність автобанів і проєктування автомобільних доріг загалом – скільки смуг руху, плавність поворотів тощо. Правила й культура водіння місцевих важливі так само, як і якість доріг.
Щодо доріг Албанії – вони ніби є й без ям. Але… Автобан є лише в районі Тирани, але його настільки мало, а культура водіння місцевих албанців та італійців залишає бажати кращого. Що таке поворотник і для чого він використовується, таке відчуття, що просто не знають. Місцеві звертають куди хочуть і коли захочуть. В Україні увагу відбирають ями на дорогах, в Албанії - свавільний рух. На дорогах, у тому числі трасах, машина може зупинитися в будь-якому місці, не вмикаючи при цьому поворотник. У підсумку не раз утворюється затор просто й раптово, бо ті, що позаду, не розуміють, у чому річ. При під'їзді до будь-якого міста, центру чи просто кільця – затор завдовжки в кілометри. Уздовж цього затору стоять патрульні, але лише для того, щоб хоч якось це контролювати. У країні всі паркуються, де захочуть, можуть навіть на кільці в центрі міста, прямо на проїжджій частині. Коли на дорозі утворюється затор, місцеві та італійці безцеремонно виїжджають на узбіччя та зустрічні смуги, чим часто ускладнюють рух. Для порівняння: на автобані Хорватії, коли були затори, у Хорватії жодна машина не виїхала на аварійну смугу, яка була цілком вільна. Здавалося б, розміри Албанії невеликі, але швидко її ніяк не проскочити, навіть якщо захочете. Виїхавши з Албанії до Чорногорії, стало дихатися легше.
Продукти харчування в Албанії - переважно made in Italy
Харчування та шопінг (наявність продуктів, ціни на них), житло, а точніше ціна на житло - цікаві складові відпочинку. Харчування для подорожі на автомобілі з дому загалом не проблема. Ми взяли мультиварку, що вирішило проблему приготування їжі. Ще, звісно, треба було взяти електрочайник, бо воду кип'ятити в мультиварці виявилося не дуже зручно. Меню було приблизно таке: сніданок - вівсянка з сухофруктами, обід – каша з м'ясом і морожених овочів, вечеря – варені яйця та бутерброди із сиром. Усі приготування велися виключно в мультиварці. Крупи взяли з дому – вівсянку улюбленої марки й переважно гречку, іноді рис і макарони. На місці купувалися яйця й курка – нічого особливого. Окремої уваги потребують італійські сири марок Грана Падано та Пармеджано Реджано. Вони чудового смаку. Добре транспортуються пів дня без холодильника. До речі, в магазинах багато продукції виробництва Італії, що теж непогано за якістю. Чай – це реальна проблема в країні. Є лише всілякі суміші травичок, квіточок і корінців. І скрізь молоко, навіть на сніданок у готелях подають молоко замість кави й чаю. Ні зеленого, ні чорного чаю, навіть у пакетиках не знайти! Фрукти, а саме інжир - фіги дешеві (30-50 грн/кг), ростуть так, що нарвати самим 1-2 кг не складе труднощів. У Чорногорії інжир теж дешевий і відбірний, ще більше, ніж в Албанії, а от у Хорватії він дрібний і дорогий, у цей самий час до 150 грн за кг.
До слова, по всіх дорогах Албанії вільно гуляють вівці, коні, барани, корови, віслюки великими стадами.
Ціни на житло в Албанії - недорого
Що стосується житла, то тут треба розібратися, чи відповідає рівень тій вартості, яку хочуть місцеві. Якщо порівнювати ціни Албанія – Хорватія, то це буде 30 – 60 євро відповідно. Так, ніби Албанія недорого, але 30 євро = 1000 грн для України немало. При тому що рівень життя в Албанії середній, краєвидів мало, пляжі й відпочинок специфічні, номери теж не айс… То зрештою обереш дорогу, але красиву й з високим сервісом Хорватію, але про це окремо. А от якщо порівняти Албанію та Чорногорію, то ціни, можна сказати, схожі (виняток Котор, Светі Стефан – дорогі самі по собі), а сервіс, краєвиди й пляжі однозначно кращі в Чорногорії.
Ось так і виходить, що Албанія – як країна має право бути відвіданою саме вами як курорт, але одного разу цілком вистачить. Точніше 8 днів, як було у нас. Хоча пару міст ще можна відвідати за великого бажання. Більше 2 тижнів в Албанії робити точно нічого.
У вас лишилося запитання, чи їхати до Албанії? Відповідь – так, звісно! Враження й емоції країна у вас обов'язково викличе, але, напевно, змішані, як у нас. Краще відвідати Албанію в маршруті Греція - Албанія - Чорногорія.
Коментувати